Обидва були номіновані на премію ще за життя, однак на момент оголошення імен лауреатів були вже небіжчиками. 1974 року премію померлим вирішили більше не видавати.
Щоправда, 2011 року Нобелівську премію знову отримав небіжчик. Коли Нобелівський комітет оголошував ім'я американця Ральфа Стайнмана, номінованого на премію з медицини, ще не було відомо, що за три дні до церемонії він відійшов на той світ. Його премію отримали спадкоємці. Ще один факт: четверо науковців виявилися двічі лауреатами Нобелівської премії. Так, американський фізик Джон Бардін отримав її у 1956 році за винахід транзистора і вдруге у 1972-му за розробку теорії надпровідності - властивості деяких твердих тіл пропускати електричний струм без опору. Англійцю Фредерику Сенгеру двічі присуджували Нобелівську премію з хімії - у 1958-му за встановлення структури інсуліну та у 1980-му за фундаментальні дослідження біохімічних властивостей нуклеїнових кислот, зокрема рекомбінантних ДНК.
Дві премії у дещо незвичній комбінації отримав американський хімік Лайнус Карл Полінг - у 1954 році з хімії, а 1962-го - премію миру. Полінг був активним противником проведення випробувань ядерної зброї. Загалом 44 рази Нобелівську премію отримували жінки, причому лише 16 разів - за досягнення у галузі однієї з трьох природничих дисциплін. Це лише три відсотки. Дві жінки отримали премії з фізики, чотири - з хімії та 10 - з медицини.
Між тим, виявляється, що не всі лауреати були щасливі отримати почесну нагороду. Зокрема, лауреати Нобелівської премії миру Лє Дих Тхо та з літератури Жан-Поль Сартр відмовилися прийняти нагороди.
Французький філософ і письменник Сартр узагалі відкидав будь-які офіційні відзнаки, а в'єтнамський політик Лє Дих Тхо 1973 року мотивував свою відмову тим, що на його батьківщині триває громадянська війна. Крім того, у часи фашизму німецьким науковцям було заборонено приймати цю нагороду. У результаті без Нобелівської премії залишилися у 1938 та 1939 роках хіміки Рихард Кун та Адольф Бутенандт, а також Ґергард Домаґк - лауреат Нобелівської премії з медицини 1939 року. Після завершення Другої світової війни вони все ж таки отримали дипломи та медалі, однак не фінансову частину нагороди. За статистикою, найбільше Нобелівських премій з фізики, хімії та медицини дісталося американцям - 43 відсотки.
На другому місці з фізики та хімії - німці, на третьому - англійці. Що стосується медицини, то тут рейтинг зворотній. На четвертому місці - французи. Найчастіше лауреатами Нобелівської премії ставали люди, які народилися 21 травня та 28 лютого. Середній вік нагороджених Нобелівською премією в усіх шести номінаціях - 59 років. Дещо молодші лауреати премій з природничих дисциплін: серед хіміків та фізиків це 57 років, з медицини - 55.
Наймолодшим науковцем, який отримав премію, став 25-літній фізик Вільям Лоуренс Брегг у 1915 році. А найстаршим у 2002 році також американський фізик Раймонд Девіс-молодший, якому тоді було 88 років. У ще більш літньому віці - відповідно 90 та 89 років - були американці Леонід Гурвіч та Ллойд Шеплі, коли їх нагородили Нобелівськими преміями з економіки у 2007 році.
З існуючою вже 111 років найпрестижнішої наукової нагороди світу пов’язані і трагічні моменти, й кумедні випадки, і цілком детективні історії. Журнал Forbes вибрав десять найбільш примітних фактів з історії Нобелівської премії, серед яких і цілком детективні випадки, і просто забавні моменти. Представляємо вашій увазі 10 цікавих фактів про Нобелівську премію. Друга неділя жовтня ось уже 111 років носить назву Нобелівської: саме в цей час Фонд Нобеля відповідно до умов заповіту знаменитого шведського вченого оголошує імена лауреатів найпрестижнішої наукової премії миру. У 2012 році вже названі лауреати в галузі фізіології і медицини і фізики, а останніми 15 жовтня назвуть лауреатів у галузі економіки. Не так легко відповісти на запитання «Скільки всього лауреатів Нобелівської премії?». У загальній складності з 1901-го по 2011 роки премії отримали 851 лауреатів, але в поіменному списку людей та організацій, удостоєних нагороди, тільки 844 імені і назви — просто тому, що деякі були лауреатами двічі і навіть тричі. Найбільше лауреатів — 199 осіб (з урахуванням 2012 року) — отримали премії за дослідження в області фізіології і медицини. Фізиків лише на шість осіб менше — 193 (з урахуванням 2012 року), з них один — двічі. 160 лауреатів удостоєні премії з хімії (у тому числі один — двічі), 121 — премії миру (у тому числі один — двічі, а один — тричі), 108 — з літератури, і всього 69 — з економіки (введена в 1969 році) . Неодноразові лауреати Серед правил присудження Нобелівських премій є умова про те, що всі премії, крім премії миру, можуть присуджуватися одній людині лише одного разу. Тим не менш, відомо четверо нобелівських лауреатів, які отримували премії двічі: це Марія Склодовська-Кюрі (на фото; по фізиці — в 1903 році, з хімії — у 1911 році), Лайнус Полінг (з хімії — у 1954 році, премія миру — у 1962 році), Джон Бардін (з фізики — у 1956 і 1972 роках) і Фредерік Сенгер (з хімії — у 1958 і 1980 роках). Триразовий лауреат за всю історію Нобелівської премії був тільки один — Міжнародний комітет Червоного Хреста, який отримав премію миру (ця премія — єдина, що допускає номінування не тільки приватних осіб, але й організацій) в 1917, 1944 і 1963 роках
Лауреати посмертно У 1974 році Фонд Нобеля ввів правило, згідно з яким Нобелівська премія не присуджується посмертно. До цього було лише два випадки посмертного присудження премії: у 1931 році — Еріку Карлфельдту (по літературі), і в 1961 році — Дагу Хаммаршельда (премія миру). Після введення правила воно було порушене лише одного разу, і тільки за трагічним збігом обставин. У 2011 році премію з фізіології і медицини присудили Ральфу Стайнману (на фото), однак він помер від раку за кілька годин до оприлюднення рішення Нобелівського комітету Нобелівська економія У нинішньому році розмір грошової частини Нобелівської премії — $ 1,1 млн. Сума була зменшена на 20% у червні 2012 року з метою економії. Як аргументували цей крок у Фонді Нобеля, нововведення допоможе уникнути скорочення капіталу організації в довгостроковій перспективі, адже управління капіталом повинне вестися таким чином, щоб «премію можна було вручати нескінченно»
Нобелівська схованка За всю історію Нобелівської премії зафіксовано лише один випадок, коли лауреати двічі отримували одні і ті ж нобелівські медалі за одне і те ж відкриття. Фізики з Німеччини Макс фон Лауе (лауреат 1915 року) і Джеймс Франк (лауреат 1925 року) після введення в 1936 році в нацистській Німеччині заборони на отримання Нобелівських премій передали свої медалі на збереження Нільса Бора, який керував інститутом у Копенгагені. У 1940 році, коли Рейх окупував Данію, співробітник інституту угорець Дьордь де Хевеши (на фото), побоюючись, що медалі можуть вилучити, розчинив їх у «царській горілці» (суміші концентрованої азотної і соляної кислот), а після звільнення виділив золото із збереженого розчину золотохлористоводневої кислоти і передав його в Шведську королівську академію. Там з нього знову виготовили нобелівські медалі, які і повернули лауреатам. До речі, сам Дьєрдь де Хевеши в 1944 році був удостоєний Нобелівської премії з хімії. Нобелівські спадкоємці Першим лауреатом Нобелівської премії з фізики був Вільгельм Конрад Рентген, удостоєний нагороди в 1901 році за відкриття рентгенівського випромінювання. Всього ж за роботи, безпосередньо пов’язані із застосуванням відкриття Рентгена у науці, Нобелівські премії присуджувалися ще 12 разів, у тому числі з фізики (сім разів), по фізіології і медицині (тричі) і по хімії (двічі): в 1914, 1915, 1917, 1922, 1924, 1927, 1936, 1946, 1962, 1964, 1979 і 1981 рока Нобелівське перетворення Відомий фізик Ернест Резерфорд в 1908 році був удостоєний Нобелівської премії з хімії. Фраза, якою він відреагував на цю звістку, стала крилатою: вчений сказав, що «Вся наука — або фізика, або колекціонування марок», а трохи пізніше прокоментував своє нагородження ще більш образно, заявивши, що з усіх перетворень, яким він був свідком, «самим несподіваним стало власне перетворення з фізика в хіміка».
Потому что, нобелевская премия -одна из наиболее престижных международных премий. Альфред Бернхард Нобель, оставил завещание согласно которому большая часть его состояния — около 31 миллиона шведских марок, всё его движимое и недвижимое имущество, все доходы ,должны пойти в фонд, который разделиться на 5 равных частей— должна была пойти первая часть тому, кто сделал наиболее важное открытие или изобретение в области физики, вторая – в области химии, третья – в области физиологии или медицины, четвертая – создавшему наиболее значительное литературное произведение, отражающее человеческие идеалы, пятая – тому, кто внесет весомый вклад в сплочение народов, уничтожение рабства, снижение численности существующих армий и содействие мирной договоренности.
Нобелівську премію отримують ті люди,які зробили велике відкриття,яке змінило наше розуміння найбільш незбагнених процесів у матерії і може мати вирішальне значення для нашого розуміння всесвіту.
Нобелівська схованка За всю історію Нобелівської премії зафіксовано лише один випадок, коли лауреати двічі отримували одні і ті ж нобелівські медалі за одне і те ж відкриття. Фізики з Німеччини Макс фон Лауе (лауреат 1915 року) і Джеймс Франк (лауреат 1925 року) після введення в 1936 році в нацистській Німеччині заборони на отримання Нобелівських премій передали свої медалі на збереження Нільса Бора, який керував інститутом у Копенгагені. У 1940 році, коли Рейх окупував Данію, співробітник інституту угорець Дьордь де Хевеши (на фото), побоюючись, що медалі можуть вилучити, розчинив їх у «царській горілці» (суміші концентрованої азотної і соляної кислот), а після звільнення виділив золото із збереженого розчину золотохлористоводневої кислоти і передав його в Шведську королівську академію. Там з нього знову виготовили нобелівські медалі, які і повернули лауреатам. До речі, сам Дьєрдь де Хевеши в 1944 році був удостоєний Нобелівської премії з хімії. Нобелівські спадкоємці Першим лауреатом Нобелівської премії з фізики був Вільгельм Конрад Рентген, удостоєний нагороди в 1901 році за відкриття рентгенівського випромінювання. Всього ж за роботи, безпосередньо пов’язані із застосуванням відкриття Рентгена у науці, Нобелівські премії присуджувалися ще 12 разів, у тому числі з фізики (сім разів), по фізіології і медицині (тричі) і по хімії (двічі): в 1914, 1915, 1917, 1922, 1924, 1927, 1936, 1946, 1962, 1964, 1979 і 1981 рока Нобелівське перетворення Відомий фізик Ернест Резерфорд в 1908 році був удостоєний Нобелівської премії з хімії. Фраза, якою він відреагував на цю звістку, стала крилатою: вчений сказав, що «Вся наука — або фізика, або колекціонування марок», а трохи пізніше прокоментував своє нагородження ще більш образно, заявивши, що з усіх перетворень, яким він був свідком, «самим несподіваним стало власне перетворення з фізика в хіміка».
Нобелівська схованка За всю історію Нобелівської премії зафіксовано лише один випадок, коли лауреати двічі отримували одні і ті ж нобелівські медалі за одне і те ж відкриття. Фізики з Німеччини Макс фон Лауе (лауреат 1915 року) і Джеймс Франк (лауреат 1925 року) після введення в 1936 році в нацистській Німеччині заборони на отримання Нобелівських премій передали свої медалі на збереження Нільса Бора, який керував інститутом у Копенгагені. У 1940 році, коли Рейх окупував Данію, співробітник інституту угорець Дьордь де Хевеши (на фото), побоюючись, що медалі можуть вилучити, розчинив їх у «царській горілці» (суміші концентрованої азотної і соляної кислот), а після звільнення виділив золото із збереженого розчину золотохлористоводневої кислоти і передав його в Шведську королівську академію. Там з нього знову виготовили нобелівські медалі, які і повернули лауреатам. До речі, сам Дьєрдь де Хевеши в 1944 році був удостоєний Нобелівської премії з хімії. Нобелівські спадкоємці Першим лауреатом Нобелівської премії з фізики був Вільгельм Конрад Рентген, удостоєний нагороди в 1901 році за відкриття рентгенівського випромінювання. Всього ж за роботи, безпосередньо пов’язані із застосуванням відкриття Рентгена у науці, Нобелівські премії присуджувалися ще 12 разів, у тому числі з фізики (сім разів), по фізіології і медицині (тричі) і по хімії (двічі): в 1914, 1915, 1917, 1922, 1924, 1927, 1936, 1946, 1962, 1964, 1979 і 1981 рока Нобелівське перетворення Відомий фізик Ернест Резерфорд в 1908 році був удостоєний Нобелівської премії з хімії. Фраза, якою він відреагував на цю звістку, стала крилатою: вчений сказав, що «Вся наука — або фізика, або колекціонування марок», а трохи пізніше прокоментував своє нагородження ще більш образно, заявивши, що з усіх перетворень, яким він був свідком, «самим несподіваним стало власне перетворення з фізика в хіміка».
Обидва були номіновані на премію ще за життя, однак на момент оголошення імен лауреатів були вже небіжчиками. 1974 року премію померлим вирішили більше не видавати.
ОтветитьУдалитьЩоправда, 2011 року Нобелівську премію знову отримав небіжчик. Коли Нобелівський комітет оголошував ім'я американця Ральфа Стайнмана, номінованого на премію з медицини, ще не було відомо, що за три дні до церемонії він відійшов на той світ. Його премію отримали спадкоємці.
Ще один факт: четверо науковців виявилися двічі лауреатами Нобелівської премії. Так, американський фізик Джон Бардін отримав її у 1956 році за винахід транзистора і вдруге у 1972-му за розробку теорії надпровідності - властивості деяких твердих тіл пропускати електричний струм без опору.
Англійцю Фредерику Сенгеру двічі присуджували Нобелівську премію з хімії - у 1958-му за встановлення структури інсуліну та у 1980-му за фундаментальні дослідження біохімічних властивостей нуклеїнових кислот, зокрема рекомбінантних ДНК.
Дві премії у дещо незвичній комбінації отримав американський хімік Лайнус Карл Полінг - у 1954 році з хімії, а 1962-го - премію миру. Полінг був активним противником проведення випробувань ядерної зброї.
Загалом 44 рази Нобелівську премію отримували жінки, причому лише 16 разів - за досягнення у галузі однієї з трьох природничих дисциплін. Це лише три відсотки. Дві жінки отримали премії з фізики, чотири - з хімії та 10 - з медицини.
Між тим, виявляється, що не всі лауреати були щасливі отримати почесну нагороду. Зокрема, лауреати Нобелівської премії миру Лє Дих Тхо та з літератури Жан-Поль Сартр відмовилися прийняти нагороди.
Французький філософ і письменник Сартр узагалі відкидав будь-які офіційні відзнаки, а в'єтнамський політик Лє Дих Тхо 1973 року мотивував свою відмову тим, що на його батьківщині триває громадянська війна.
Крім того, у часи фашизму німецьким науковцям було заборонено приймати цю нагороду. У результаті без Нобелівської премії залишилися у 1938 та 1939 роках хіміки Рихард Кун та Адольф Бутенандт, а також Ґергард Домаґк - лауреат Нобелівської премії з медицини 1939 року. Після завершення Другої світової війни вони все ж таки отримали дипломи та медалі, однак не фінансову частину нагороди.
За статистикою, найбільше Нобелівських премій з фізики, хімії та медицини дісталося американцям - 43 відсотки.
На другому місці з фізики та хімії - німці, на третьому - англійці. Що стосується медицини, то тут рейтинг зворотній. На четвертому місці - французи.
Найчастіше лауреатами Нобелівської премії ставали люди, які народилися 21 травня та 28 лютого.
Середній вік нагороджених Нобелівською премією в усіх шести номінаціях - 59 років. Дещо молодші лауреати премій з природничих дисциплін: серед хіміків та фізиків це 57 років, з медицини - 55.
Наймолодшим науковцем, який отримав премію, став 25-літній фізик Вільям Лоуренс Брегг у 1915 році. А найстаршим у 2002 році також американський фізик Раймонд Девіс-молодший, якому тоді було 88 років.
У ще більш літньому віці - відповідно 90 та 89 років - були американці Леонід Гурвіч та Ллойд Шеплі, коли їх нагородили Нобелівськими преміями з економіки у 2007 році.
З існуючою вже 111 років найпрестижнішої наукової нагороди світу пов’язані і трагічні моменти, й кумедні випадки, і цілком детективні історії. Журнал Forbes вибрав десять найбільш примітних фактів з історії Нобелівської премії, серед яких і цілком детективні випадки, і просто забавні моменти. Представляємо вашій увазі 10 цікавих фактів про Нобелівську премію.
ОтветитьУдалитьДруга неділя жовтня ось уже 111 років носить назву Нобелівської: саме в цей час Фонд Нобеля відповідно до умов заповіту знаменитого шведського вченого оголошує імена лауреатів найпрестижнішої наукової премії миру. У 2012 році вже названі лауреати в галузі фізіології і медицини і фізики, а останніми 15 жовтня назвуть лауреатів у галузі економіки. Не так легко відповісти на запитання «Скільки всього лауреатів Нобелівської премії?». У загальній складності з 1901-го по 2011 роки премії отримали 851 лауреатів, але в поіменному списку людей та організацій, удостоєних нагороди, тільки 844 імені і назви — просто тому, що деякі були лауреатами двічі і навіть тричі.
Найбільше лауреатів — 199 осіб (з урахуванням 2012 року) — отримали премії за дослідження в області фізіології і медицини. Фізиків лише на шість осіб менше — 193 (з урахуванням 2012 року), з них один — двічі. 160 лауреатів удостоєні премії з хімії (у тому числі один — двічі), 121 — премії миру (у тому числі один — двічі, а один — тричі), 108 — з літератури, і всього 69 — з економіки (введена в 1969 році) .
Неодноразові лауреати
Серед правил присудження Нобелівських премій є умова про те, що всі премії, крім премії миру, можуть присуджуватися одній людині лише одного разу. Тим не менш, відомо четверо нобелівських лауреатів, які отримували премії двічі: це Марія Склодовська-Кюрі (на фото; по фізиці — в 1903 році, з хімії — у 1911 році), Лайнус Полінг (з хімії — у 1954 році, премія миру — у 1962 році), Джон Бардін (з фізики — у 1956 і 1972 роках) і Фредерік Сенгер (з хімії — у 1958 і 1980 роках). Триразовий лауреат за всю історію Нобелівської премії був тільки один — Міжнародний комітет Червоного Хреста, який отримав премію миру (ця премія — єдина, що допускає номінування не тільки приватних осіб, але й організацій) в 1917, 1944 і 1963 роках
Лауреати посмертно
ОтветитьУдалитьУ 1974 році Фонд Нобеля ввів правило, згідно з яким Нобелівська премія не присуджується посмертно. До цього було лише два випадки посмертного присудження премії: у 1931 році — Еріку Карлфельдту (по літературі), і в 1961 році — Дагу Хаммаршельда (премія миру). Після введення правила воно було порушене лише одного разу, і тільки за трагічним збігом обставин. У 2011 році премію з фізіології і медицини присудили Ральфу Стайнману (на фото), однак він помер від раку за кілька годин до оприлюднення рішення Нобелівського комітету
Нобелівська економія
У нинішньому році розмір грошової частини Нобелівської премії — $ 1,1 млн. Сума була зменшена на 20% у червні 2012 року з метою економії. Як аргументували цей крок у Фонді Нобеля, нововведення допоможе уникнути скорочення капіталу організації в довгостроковій перспективі, адже управління капіталом повинне вестися таким чином, щоб «премію можна було вручати нескінченно»
Нобелівська схованка
ОтветитьУдалитьЗа всю історію Нобелівської премії зафіксовано лише один випадок, коли лауреати двічі отримували одні і ті ж нобелівські медалі за одне і те ж відкриття. Фізики з Німеччини Макс фон Лауе (лауреат 1915 року) і Джеймс Франк (лауреат 1925 року) після введення в 1936 році в нацистській Німеччині заборони на отримання Нобелівських премій передали свої медалі на збереження Нільса Бора, який керував інститутом у Копенгагені. У 1940 році, коли Рейх окупував Данію, співробітник інституту угорець Дьордь де Хевеши (на фото), побоюючись, що медалі можуть вилучити, розчинив їх у «царській горілці» (суміші концентрованої азотної і соляної кислот), а після звільнення виділив золото із збереженого розчину золотохлористоводневої кислоти і передав його в Шведську королівську академію. Там з нього знову виготовили нобелівські медалі, які і повернули лауреатам. До речі, сам Дьєрдь де Хевеши в 1944 році був удостоєний Нобелівської премії з хімії.
Нобелівські спадкоємці
Першим лауреатом Нобелівської премії з фізики був Вільгельм Конрад Рентген, удостоєний нагороди в 1901 році за відкриття рентгенівського випромінювання. Всього ж за роботи, безпосередньо пов’язані із застосуванням відкриття Рентгена у науці, Нобелівські премії присуджувалися ще 12 разів, у тому числі з фізики (сім разів), по фізіології і медицині (тричі) і по хімії (двічі): в 1914, 1915, 1917, 1922, 1924, 1927, 1936, 1946, 1962, 1964, 1979 і 1981 рока
Нобелівське перетворення
Відомий фізик Ернест Резерфорд в 1908 році був удостоєний Нобелівської премії з хімії. Фраза, якою він відреагував на цю звістку, стала крилатою: вчений сказав, що «Вся наука — або фізика, або колекціонування марок», а трохи пізніше прокоментував своє нагородження ще більш образно, заявивши, що з усіх перетворень, яким він був свідком, «самим несподіваним стало власне перетворення з фізика в хіміка».
Потому что, нобелевская премия -одна из наиболее престижных международных премий.
ОтветитьУдалитьАльфред Бернхард Нобель, оставил завещание согласно которому большая часть его состояния — около 31 миллиона шведских марок, всё его движимое и недвижимое имущество, все доходы ,должны пойти в фонд, который разделиться на 5 равных частей— должна была пойти первая часть тому, кто сделал наиболее важное открытие или изобретение в области физики, вторая – в области химии, третья – в области физиологии или медицины, четвертая – создавшему наиболее значительное литературное произведение, отражающее человеческие идеалы, пятая – тому, кто внесет весомый вклад в сплочение народов, уничтожение рабства, снижение численности существующих армий и содействие мирной договоренности.
Нобелівська премія-вища нагорода за наукові досягнення в області фізики, щорічно присуджується Шведською королівською академією наук у Стокгольмі.
ОтветитьУдалитьНобелівську премію отримують ті люди,які зробили велике відкриття,яке змінило наше розуміння найбільш незбагнених процесів у матерії і може мати вирішальне значення для нашого розуміння всесвіту.
ОтветитьУдалитьНобелівська схованка
ОтветитьУдалитьЗа всю історію Нобелівської премії зафіксовано лише один випадок, коли лауреати двічі отримували одні і ті ж нобелівські медалі за одне і те ж відкриття. Фізики з Німеччини Макс фон Лауе (лауреат 1915 року) і Джеймс Франк (лауреат 1925 року) після введення в 1936 році в нацистській Німеччині заборони на отримання Нобелівських премій передали свої медалі на збереження Нільса Бора, який керував інститутом у Копенгагені. У 1940 році, коли Рейх окупував Данію, співробітник інституту угорець Дьордь де Хевеши (на фото), побоюючись, що медалі можуть вилучити, розчинив їх у «царській горілці» (суміші концентрованої азотної і соляної кислот), а після звільнення виділив золото із збереженого розчину золотохлористоводневої кислоти і передав його в Шведську королівську академію. Там з нього знову виготовили нобелівські медалі, які і повернули лауреатам. До речі, сам Дьєрдь де Хевеши в 1944 році був удостоєний Нобелівської премії з хімії.
Нобелівські спадкоємці
Першим лауреатом Нобелівської премії з фізики був Вільгельм Конрад Рентген, удостоєний нагороди в 1901 році за відкриття рентгенівського випромінювання. Всього ж за роботи, безпосередньо пов’язані із застосуванням відкриття Рентгена у науці, Нобелівські премії присуджувалися ще 12 разів, у тому числі з фізики (сім разів), по фізіології і медицині (тричі) і по хімії (двічі): в 1914, 1915, 1917, 1922, 1924, 1927, 1936, 1946, 1962, 1964, 1979 і 1981 рока
Нобелівське перетворення
Відомий фізик Ернест Резерфорд в 1908 році був удостоєний Нобелівської премії з хімії. Фраза, якою він відреагував на цю звістку, стала крилатою: вчений сказав, що «Вся наука — або фізика, або колекціонування марок», а трохи пізніше прокоментував своє нагородження ще більш образно, заявивши, що з усіх перетворень, яким він був свідком, «самим несподіваним стало власне перетворення з фізика в хіміка».
Нобелівська схованка
ОтветитьУдалитьЗа всю історію Нобелівської премії зафіксовано лише один випадок, коли лауреати двічі отримували одні і ті ж нобелівські медалі за одне і те ж відкриття. Фізики з Німеччини Макс фон Лауе (лауреат 1915 року) і Джеймс Франк (лауреат 1925 року) після введення в 1936 році в нацистській Німеччині заборони на отримання Нобелівських премій передали свої медалі на збереження Нільса Бора, який керував інститутом у Копенгагені. У 1940 році, коли Рейх окупував Данію, співробітник інституту угорець Дьордь де Хевеши (на фото), побоюючись, що медалі можуть вилучити, розчинив їх у «царській горілці» (суміші концентрованої азотної і соляної кислот), а після звільнення виділив золото із збереженого розчину золотохлористоводневої кислоти і передав його в Шведську королівську академію. Там з нього знову виготовили нобелівські медалі, які і повернули лауреатам. До речі, сам Дьєрдь де Хевеши в 1944 році був удостоєний Нобелівської премії з хімії.
Нобелівські спадкоємці
Першим лауреатом Нобелівської премії з фізики був Вільгельм Конрад Рентген, удостоєний нагороди в 1901 році за відкриття рентгенівського випромінювання. Всього ж за роботи, безпосередньо пов’язані із застосуванням відкриття Рентгена у науці, Нобелівські премії присуджувалися ще 12 разів, у тому числі з фізики (сім разів), по фізіології і медицині (тричі) і по хімії (двічі): в 1914, 1915, 1917, 1922, 1924, 1927, 1936, 1946, 1962, 1964, 1979 і 1981 рока
Нобелівське перетворення
Відомий фізик Ернест Резерфорд в 1908 році був удостоєний Нобелівської премії з хімії. Фраза, якою він відреагував на цю звістку, стала крилатою: вчений сказав, що «Вся наука — або фізика, або колекціонування марок», а трохи пізніше прокоментував своє нагородження ще більш образно, заявивши, що з усіх перетворень, яким він був свідком, «самим несподіваним стало власне перетворення з фізика в хіміка».