Термінологічний словник - разом!

А

Абсолютна вологість повітря — величина, що вимірюється кількістю водяної пари (у грамах), яка міститься в 1 куб. м повітря.

Абсолютна температура — температура, яка відраховується за термодинамічною шкалою температур; за нуль термодинамічної шкали прийнято температуру, при якій припинився б поступальний (тепловий) рух частинок речовини. (t = -273,15 °С)

Абсолютне видовження — величина, яка визначається різницею довжини зразка в кінцевому та початковому станах.

 Абсолютний нуль — початок відліку абсолютної температури за термодинамічною шкалою Кельвіна; абсолютний нуль температур розташований на 273,15°С нижче нуля температури за шкалою Цельсія.

 Абсолютний показник заломлення — величина, яка показує, у скільки разів швидкість поширення світла в даному середовищі менша за швидкість світла у вакуумі:

Абсолютно тверде тіло — тіло, форма і розміри якого під дією будь-яких зовнішніх впливів можуть вважатися незмінними. Абсолютно тверде тіло можна розглядати як систему жорстко зв’язаних матеріальних точок, що містяться на незмінних відстанях одна від одної. Як і будь-яка інша модель, абсолютно тверде тіло не існує у природі, але цією моделлю зручно користуватися в тих випадках, коли деформаціями фізичних тіл можна знехтувати.

Абсолютна похибка вимірювання (А. п. в.) — похибка вимірювання, виражена в одиницях вимірюваної величини. А. п. в. визначається різницею між результатом вимірювання та істинним значенням фізичної величини. (Істинним вважається найбільш правильне значення, обумовлене спеціальним методом.)

Абсолютні системи одиниць — системи одиниць, у яких як основні обрані одиниці довжини, маси й часу, а одиниці електричних і магнітних величин є похідними від основних.

Абсорбція — поглинання речовин з газової суміші рідинами чи твердими тілами.

Автоколивальні системи — системи, в яких підтримуються незгасаючі коливання за рахунок здатності самої системи регулювати надходження енергії від постійного зовнішнього джерела.

Автоколивання — незгасаючі коливання, які підтримуються в коливальній системі не за рахунок періодичного зовнішнього впливу, а за рахунок здатності самої системи регулювати надходження енергії від постійного зовнішнього джерела.

Автотрансформатор — трансформатор, коли в якості вторинної обмотки використовується частина первинної або в якості первинної використовується частина вторинної обмотки.

Адитивність — властивість величин, яка полягає в тому, що значення величини, яка відповідає цілому об'єкту, дорівнює сумі значень величин, що відповідають його частинам, незалежно від того, яким чином поділено об'єкт. Властивостями адитивності володіють, наприклад, об'єм, маса і вага тіла.

Адіабата — графік адіабатичного процесу.

Адіабатичний (адіабатний) процес — процес зміни стану газу, що відбувається без теплообміну з оточуючим середовищем.

Аеростат — апарат для повітроплавання, легший за повітря, наповнюється воднем або гелієм.

Акселерометр — прилад для вимірювання прискорень (перевантажень) у транспортних машинах, літальних апаратах тощо. За конструкцією може бути механічним, електромеханічним, оптичним тощо.

Адрони —елементарні частинки, які беруть участь у сильних взаємодіях.

Активність елемента — кількість радіоактивних розпадів за одиницю часу: [А]=Бк.

Активний опір — опір провідників, що входять до складу коливального контуру:[R]= 1Ом.

Акумулятор — гальванічний елемент, здатний накопичувати електричну енергію внаслідок пропускання через електроліт електричного струму. Акумулятори бувають кислотні та лужні.

Акустика — розділ фізики, який вивчає способи виникнення, поширення та взаємодії з середовищем звукових хвиль.

Акустичний резонанс — явище посилення амплітуди звукових хвиль внаслідок резонансу.

Акцепторна домішка — домішка з меншою валентністю, що здатна легко приймати електрони. Наявність акцепторної домішки у напівпровіднику приводить до того, що кількість дірок у кристалі набагато перевищує кількість вільних електронів, тому в такому напівпровіднику дірки є основними носіями заряду. Кристал з акцепторною домішкою називається напівпровідником p-типу.

Алмаз — природний і синтетичний кристал карбонату. У природі зустрічається у вигляді окремих монокристалів або скупчень кристалічних зерен та агрегатів.

При температурі 1000 °С алмаз перетворюється у графіт. Атоми Карбону в структурі алмаза зв’язані міцним ковалентним зв’язком з чотирма сусідніми атомами, які розміщені у вершинах тетраедра. Синтетичний алмаз отримано у 1960 р. в Інституті високих тисків АН СРСР.

Альфа-розпад (α - розпад) —— Випромінювання ядром α -частинки (ядра Гелію.

Альфа-частина — Ядро атома гелію Не зарядове число дорівнює 2, масове — 4.

Амплітуда коливань А — це найбільше відхилення тіла від положення рівноваги. Одиницею амплітуди коливань в СІ є один метр (1 м).

Аморфне тверде тіло — тверде тіло в некристалічному стані, що характеризується ізотропією властивостей і відсутністю точки плавлення.

Аморфний стан — твердий стан речовини, який характеризується ізотропією властивостей і відсутністю точки плавлення. З підвищенням температури аморфна речовина розм’якшується й переходить у рідкий стан поступово. Ці особливості зумовлені відсутністю у речовини в аморфному стані строгої періодичності, властивої кристалам, у розміщенні атомів, іонів, молекул та їх груп на відстані сотень і тисяч періодів кристалічної гратки. У речовин в аморфному стані існує близький порядок у розміщенні сусідніх частинок.

Ампер — Ампер — Одиниця вимірювання сили струму в СІ. 1А дорівнює силі постійного струму, який під час проходження у двох паралельних прямолінійних провідниках нескінченної довжини, розташованих у вакуумі на відстані їм, викликає силу взаємодії на метр довжини, рівну 2·10^-7Н.

Амперметр — прилад для вимірювання сили струму.

Амплітуда — модуль найбільшого зміщення тіла (коливальної системи) від положення рівноваги.

Амплітуда коливань —параметр коливання, що дорівнює найбільшому абсолютному значенню величини, яка періодично змінюється в гармонічному коливальному процесі.

Аналізатор — аналізатор-поляризатор, призначений для визначення стану поляризації світлової хвилі та реєстрації її змін.

Анемометр —прилад для вимірювання швидкості вітру й газових потоків. У метеорології для вимірювання середньої швидкості вітру застосовують ручний чашковий анемометр. Горизонтальна хрестовина, на кінцях якої закріплено 4 пустотні півсфери (чашки), повернуті випуклістю в один бік, обертається під дією вітру. Тиск вітру на вгнуту півсферу більший, ніж на опуклу. Це обертання передається стрілкам лічильника обертів. Зафіксоване число обертів за даний проміжок часу відповідає певній середній швидкості вітру за цей час.

Анероїд (барометр-анероїд) — прилад для вимірювання атмосферного тиску. Основна його частина — кругла металева коробка з гофрованими основами (для збільшення еластичності), всередині якої створено розрідження. Зі збільшенням атмосферного тиску коробка стискається і тягне прикріплену до неї пружину; при зменшенні тиску пружина розпрямляється й верхня основа коробки піднімається. Переміщення кінця пружини через систему важелів передається стрілці, яка переміщується по шкалі.

Ангстрем (Â) — одиниця довжини. 1Â= 10^-10 м. Використовувана в атомній фізиці, рентгено-структурному аналізі.

Анігіляція — процес перетворення частинки та античастинки під час зустрічі на кванти електромагнітного випромінювання. 

Анізотропія — залежність фізичних властивостей від обраного напрямку у кристалі. Анізотропія притаманна кристалічним твердим тілам.

Антигелій — атом, ядро якого складається з двох антипротонів, а оболонка з чотирьох позитронів. Уперше було отримано в 1971 р. в СРСР.

Антинейтрйно (у) — електрично нейтральна елементарна частинка, яка є античастинкою відносно нейтрино.

Антинейтрон (п) — Античастинка відносно нейтрона. Маса, спін і абсолютне значення магнітного моменту в антинейтрона та нейтрона однакові, а знаки магнітних моментів протилежні. Електричний заряд антинейтрона дорівнює нулю. Відкритий у 1956 р. у дослідах щодо розсіювання пучка антипротонів.

Антипротон (р) — стабільна елементарна частинка, античастинка відносно протона. Маси і спіни протона й антипротона однакові; заряд і магнітний момент однакові за абсолютним значенням, але протилежні за знаком. Експериментально відкритий у 1955 р. групою американських фізиків.

Антиречовина — сукупність атомів, ядра яких складаються з антинуклонів, а оболонка — з позитронів.

Антиферомагнетйзм — різновид феромагнетизму, якому властива антипаралельна орієнтація магнітних моментів сусідніх атомів у кристалічній гратці. Антиферомагнетизм пояснили Л. Д. Ландау і Л. Неель. У антиферомагнетиків відсутня спонтанна намагніченість, оскільки магнітні моменти антипаралельні й компенсують один одного. Нагрівання антиферомагнетика веде до зростання намагніченості, оскільки тепловий рух порушує антипаралельну впорядкованість магнітних моментів решіток. При певній температурі, що називається точкою Нееля, намагніченість антиферомагнетика досягає максимуму, після чого вона спадає і тіло стає парамагнетиком.

Античастинка — елементарна частинка, яка має ті самі значення маси, спіну та інших фізичних характеристик, що й її «двійник»-«частинка», але відрізняється від неї знаками деяких фізичних характеристик (наприклад, знаком електричного заряду). Зустріч частинки й античастинки завжди супроводжується їх анігіляцією. 

Ареометр — прилад для вимірювання густини рідини за глибиною його занурення. Являє собою скляний поплавок у вигляді трубки з поділками і тягарцем унизу. Ареометр занурюється в рідину тим глибше, чим менша густина рідини. У нижній частині ареометр має термометр для вимірювання температури досліджуваної рідини.

Ареометр — прилад для вимірювання густини рідини за глибиною його занурення в неї.

Аршин — стара російська міра довжини, яка дорівнює 16 вершкам, або 71,12 см.

Астрономічна одиниця — довжина, яка дорівнює середній відстані від Землі до Сонця, 1 а. е. = 149 597 870 700 м = 150 млн км.

Атмосфера Землі — повітряне середовище навколо Землі, яке обертається разом із Землею як єдине ціле.

Атом — найменша частинка хімічного елементу, яка є носієм усіх його властивостей.

Атомна (ядерна) енергетика — галузь сучасної техніки, яка ґрунтується на перетворенні внутрішньоядерної енергії в інші види енергії (внутрішню, механічну, електричну) та використанні її для промислових і побутових потреб. Один із перших способів вивільнення внутрішньоядерної енергії знайшли завдяки відкриттю в 1939 р. реакції поділу ядра. Як ядерне паливо використовують ізотоп урану 235и, а також 233и або 239Ри. Першу дослідну промислову атомну електростанцію потужністю 5 тис. кВт було введено в експлуатацію в СРСР у 1954 р. Цей рік і вважається роком зародження атомної енергетики. Промислові ядерно-енергетичні установки можна поділити на 3 групи: 1) установки, які виробляють теплоту для побутової теплофікації, а також для промислових потреб; для хімічних та інших виробництв, у яких технологічні процеси відбуваються при підвищеній температурі (теплові атомні станції); 2) установки, які використовують ядерну енергію для приведення в рух кораблів, літаків, поїздів тощо; 3) атомні електростанції (АЕС).

Атомна одиниця маси — одиниця маси, яка дорівнює — маси ізотопу Карбону С; застосовується 12 в атомній та ядерній фізиці для визначення мас елементарних частинок, атомів і молекул.

Атомна фізика — розділ фізики, який вивчає будову та властивості атома й елементарні процеси на атомному рівні. Для атомної фізики найбільш характерні відстані -10 см (тобто порядку розмірів атома) й енергії зв’язку та елементарних процесів порядку кількох еВ. Будова речовини й елементарні процеси на атомному рівні зумовлені електромагнітними взаємодіями. 

Атомний кристал — кристал, у вузлах кристалічної гратки якого знаходяться нейтральні атоми.

Б

Багатомірний простір (Б. п.) — простір, що має число вимірів, більше від трьох. Реальний простір має три виміри, поверхня — два, лінія — один. Приклади Б. п.: n-мірний евклідів простір, 4-мірний простір — час у теорії відносності, фазовий простір.

Бал — умовна безрозмірна одиниця, що харак­теризує інтенсивність деяких явищ, наприклад сили землетрусів, сили вітру, хмарності тощо.

Бар — 1) одиниця тиску, яку застосовують у метеорології: 1бар = 10⁵Па; 2) назва одиниці тиску в системі СГС: 1 бар = 1 дин/см²; тепер не застосовується.

Бар'єр потенціальний — просторово обмежена область високої потенціальної енергії частинки в силовому полі, по обидва боки якої потенціальна енергія більш чи менш різко спадає.

Барограф — прилад для автоматичного безперервного запису змін атмосферного тиску.

Барометр — прилад для вимірювання атмосферного тиску.

Барометр-анероїд — безрідинний прилад для вимірювання атмосферного тиску.

Батискаф — глибоководний самохідний апарат для проведення досліджень у морях і океанах.

Батисфера — міцна сталева камера, обладнана спеціальною апаратурою для спостере­жень під водою; опускається з корабля на сталевому тросі.

Безрозмірна фізична величина — фізична величина, у якої показники розмірності всіх основних фізичних величин дорівнюють нулю.

Близькодія — сукупність уявлень, згідно з якими взаємодія між віддаленими один від одного тілами здійснюється за допомогою проміжного середовища (поля); передаються такі взаємодії від точки до точки з кінцевою швидкістю. 

Блок — простий механізм у формі колеса із жолобом, через який перекинуто ланцюг, трос або мотузку.

В

Вага тіла Р — сила, з якою тіло внаслідок притягання до Землі діє на опору або підвіс.

Ват (Вт) — 1) одиниця механічної потужності в СІ; 1 Вт — потужність, за якої за 1 с відбувається робота в 1 Дж. 1Вт = 1 Дж/с; 2) одиниця активної потужності електричного ланцюга, еквівалентна механічній потужності в 1 Вт. 1Вт = 1В 1А; 3) одиниця теплового потоку, потоку випромінювання, потоку звукової енергії й потоку енергії іонізуючого випромінювання, еквівалентна механічної потужності в 1 Вт. Названа на честь англійського винахідника Дж. Ватта (1736-1819). У техніці використовують кратні одиниці: кіловат (103 Вт) і мегават (106 Вт).

Ватерлінія — лінія перетину корпусом судна поверхні води; показує межу занурення у воду навантаженого судна.

Векторна величина (вектор, В.) — фізична величина, що характеризується, крім чисельного значення, точкою прикладання й напрямком у просторі. Векторними величинами є переміщення, швидкість, прискорення, сила тощо. Век­тор визначається проекціями на координатні осі. Математичні операції над векторами виконують за спеціальними правилами.

Векторна діаграма — графічне зображення значень величин, що періодично змінюються, і співвідношень між ними за допомогою векторів.

Векторне поле — поле фізичне, описуване функцією, яка є в кожній точці простору є вектором. Наприклад: векторний потенціал в електродинаміці.

Взаємодія у фізиці (В.) — вплив тіл чи частинок одне на одне, що спричиняється до зміни стану їхнього руху.

Взаємодія — взаємний вплив тіл або частинок, який зумовлює зміну стану їхнього руху. В механіці кількісною характеристикою взаємодії є сила і потенціальна енергія.

Вибух — процес вивільнення великої кількості енергії в обмеженому об'ємі за короткий проміжок часу. За вибуху речовина, що заповнює об'єм, перетворюється на сильно нагрітий газ із дуже високим тиском, а в довкіллі поширюється ударна хвиля. Вибух відбувається під час хімічних реакцій, електричних розрядів, дії потужних потоків випромінювання на різні матеріали, ядерних реакцій поділу й синтезу.

Вимірювальна система — сукупність засобів вимірювань (мір, вимірювальних приладів, вимірювальних перетворювачів) і допоміжних пристроїв, з'єднаних між собою каналами зв'язку, призначена для вироблення сигналів вимірювальної інформації у формі, зручній для автоматичної обробки, передачі використання в автоматичних системах управління.

Вимірювальна установка — сукупність функціонально об'єднаних і розташованих в одному місці засобів вимірювань (мір, вимірювальних приладів, вимірювальних перетворювачів) і допоміжних пристроїв, призначених для вироблення сигналів вимірювальної інформації у формі, зручній для безпосереднього сприйняття спостерігачем.

Вимірювальний прилад — засіб вимірювань, призначений для вироблення сигналу вимірювальної інформації у формі, доступній для безпо­середнього сприйняття спостерігачем.

Вимірювання (В.) — експериментальне визначення значення вимірюваної величини із застосуванням засобів вимірювань. Кінцевий продукт В. — результат, що виражається числом чи сукупністю чисел, іменований або неіменований залежно від того, розмірної або безрозмірною є вимірювана величина. Розрізняють прямі й непрямі В. Кожному В. притаманна похибка вимірювань, обробка результатів В. проводиться статистичним методом.

Випадкова величина — величина, яка залежно від випадку набуває тих чи інших значень із певними ймовірностями.

Випадкова похибка вимірювання (В. п.) — складова похибки вимірювання, що змінюється випадковим чином за повторних вимірювань однієї фізичної величини. До В. п. належать похибки, які залежать від нерегулярно мінливих чинників (наприклад, зміна уваги спостерігача тощо). В. п. не можуть бути виключені з результатів вимірювань, проте за певного числа повторних вимірювань можуть бути враховані.

Випромінювання — вид теплообміну, який не потребує проміжного середовища між тілами і зумовлений випусканням і поглинанням ними теплового проміння.

Внутрішня енергія тіла — енергія руху та взаємодії частинок, з яких складається тіло. Внутрішню енергію тіла можна змінити шляхом виконання роботи або теплообміну.

Відносна похибка вимірювання (В. п.) — відношення абсолютної похибки до істинного значення вимірюваної величини. В. п. вимірюється в частках одиниці або відсотках. 

Власний час рухомого тіла — інтервал часу, виміряний по годинах інерціальної системи відліку К', відносно якої тіло знаходиться в спокої.

Г

Галактика (Г.) — складна зоряна система, що складалася із сотні мільярдів зір.

Гвинт — простий механізм, різновид похилої площини.

Гістерезис — різна реакція фізичних тіл не деякі зовнішні впливи залежно від того, чи піддавалося це тіло раніше тим самим впливам або зазнає їх уперше. Гістерезис обумовлений незворотними змінами, які виявляються в різному перебігу прямих і зворотних процесів.

Година (год) — позасистемна одиниця часу, яка дорівнює 60 хв, або 3600 с.

Годинник — прилад для вимірювання часу в межах доби, дія годинників заснована на використанні певних періодичних процесів: обертання Землі, коливання маятника, кварцової пластинки, атомів і молекул тощо. До найбільш точних годинників належать кварцові з похибкою добового ходу до 1000 не (10^-6 с), а також атомні й молекулярні — до 1 не (10^-9 с).

Градієнт — вектор, що показує напрямок і швидкість збільшення якоїсь величини. 

          Гучність звуку — фізична величина, яка є мірою сили слухового відчуття, що спричиняється звуком.

Д

Дальнодія (Д.) — сукупність уявлень, згідно з якими дія одного тіла на друге передається миттєво через порожнечу на велику відстань. Відкриття електромагнітного поля показало, що концепція Д. неправильна. На зміну Д. прийшла концепція близькодії.

Двигуни теплові — машини, в яких внутрішня енергія палива перетворюється в механіч­ну енергію. До теплових двигунів належать: парова машина, двигун внутрішнього згоряння (карбюраторний, дизельний), парова та газова турбіни, реактивний двигун.

Дека... (да) — десяткова коротка приставка, що означає 10-разове збільшення вихідної одиниці фізичної величини. Наприклад, 1 дал (декалітр) = 10 л.

Деформація — фізичне явище зміни форми або розмірів твердого тіла під дією зовнішніх сил, зміни температури тощо.

Деци... (д) — десятковий частинний префікс, що означає 10і частку вихідної одиниці фізичної величини. Наприклад, 1 Дм (дециметр) = 10^-1 м.

Джоуль — одиниця енергії, роботи, теплоти, ентальпії тощо. У СІ 1 Дж — механічна робота сили 1 Н за переміщення тіла на відстань 1 м у напрямку дії сили.

1 Дж електромагнітної енергії дорівнює електромагнітній енергії, яка еквівалентна роботі 1 Дж. 1 Дж = 0,2388 кал.

Названа на честь англійського фізика Дж. П. Джоуля (1819-1889).

Динамометр — прилад для вимірювання сил.

Дійсне значення фізичної величини — значення фізичної величини, яке знайдене експериментальним шляхом і настільки наближається до істинного значення фізичної величини, що для поданого випадку може бути використане замість нього.

Доба — позасистемна одиниця часу, відповідна Періоду обертання Землі навколо своєї осі, дорівнює 24 годинам, або 86 400 с.

Додаткова одиниця фізичної величини (Д. о.) — безрозмірна системна одиниця фізичної величини; не є ні основною, ні похідною одиницею. У міжнародній системі одиниць до Д. о. належать радіан і стерадіан.

Дуалізм — найважливіша універсальна властивість природи, яка полягає в тому, що всім мікрооб'єктам притаманні одночасно і корпускулярні, і хвильові характеристики. Так, наприклад, електрон, нейтрон, фотон в одних умовах проявляються як частинки, що рухаються класичними траєкторіями й мають певну енергію й імпульс, а в інших виявляють свою хвильову природу, характерну для явищ інтерференції та дифракції частинок.

       Дюйм— одиниця довжини, застосовувана до введення метричної системи мір, дорівнює 25,4 мм.

Е

Експеримент фізичний — сукупність вимірювань, у яких всі впливи на досліджувану систему піддаються обліку. Основна властивість фізичного експерименту — відтворюваність.

Експонента, експоненціальна функція — функція виду у = е^х, де е = 2,71828. Експонента також записується у вигляді у = ехрХ. Часто використо­вувана у фізиці. Наприклад, у розподілі Больцмана, затуханні коливань.

Елемент — виділена з цілого невелика частина; зазвичай мають на увазі, що вона може бути взята як завгодно малою.

Енергія е— фізична величина, що визначає здатність тіл виконувати роботу. Одиницею енергії в СІ є один джоуль (1 Дж). Енергія (Е.) — 1) загальна, єдина кількісна міра різних форм руху і взаємодії всіх видів матерії; 2) найбільш загальна функція стану системи; 3) властивість здатності тіл виконувати роботу.

Енергія кінетична Е_к — фізична величина, яка характеризує енергію руху механічної

системи; залежить від швидкостей руху і мас тіл, які входять до цієї системи.

Енергія кінетична (К. е.) — міра механічного руху матеріальної точки або тіла, залежить від швидкості їхнього руху в поданій системі відліку.

Енергія потенціальна Е_п — енергія, яка визначається взаємодією тіл, що залежить від взаємного розташування тіл або частин того самого тіла.

Енергія потенціальна (Е. п.) — частина механічної енергії, що залежить від конфігурації системи, тобто взаємного розташування її частин та їхнього положення в зовнішньому силовому полі. 

Енергії збереження закон. Енергія не зникає та не створюється з нічого. Вона тільки перетворюється з одного виду в інший, при цьому повне значення її зберігається.

Еталон — засіб вимірювання, що забезпечує відтворення й зберігання одиниці фізичної величини з метою передачі її розміру нижчим за поданою схемою засобам вимірювань, виконаний за особливою специфікацією й офіційно затверджений у встановленому порядку як зразок.

е  - число — межа виду трансцендентне число 2,71828..., яке є основою натуральних логарифмів. Часто використовувана у фізиці.

З

Зважування тіла — процес визначення маси або ваги тіла за допомогою терезів

І

Інерція — явище збереження швидкості руху тіла за відсутності дії на нього інших тіл.

К

Калориметр — прилад для вимірювання кількості теплоти, яка виділяється або поглина­ється під час якого-небудь фізичного процесу.

Кипіння — інтенсивне випаровування рідини не тільки з її вільної поверхні, а й з усього об'єму всередину бульбашок пари, які при цьому виникають.

Кількість теплоти Q — міра внутрішньої енергії, переданої під час теплообміну від одного тіла до іншого без виконання роботи. Вона залежить від речовини, з якої складається тіло, від маси цього тіла та від різниці його кінцевої і початкової температур. Одиницею кількості теплоти, як і енергії, є один джоуль (1 Дж).

Коефіцієнт корисної дії (ККД) механізму  показує, яка частина енергії, що підводить­ся до механізму, йде на виконання ним корисної роботи.

Коефіцієнт корисної дії (ККД) нагрівника  — відношення тієї частини енергії, яка затрачається на виконання корисної роботи нагрівника, до всієї енергії, що виділяється внаслідок згоряння палива або під час роботи електричного нагрівника.

Коливання — рухи тіл, які точно або приблизно повторюються через певні інтервали часу.

Коливання інфразвукові (інфразвук) — коливання, частота яких менша за найнижчу частоту звукових коливань — 16 Гц.

Коливання ультразвукові (ультразвук) — коливання, частота яких більша за найвищу частоту звукових коливань — 20 000 Гц.

Конвекція — процес перенесення енергії струменями рідини або газу.

Конденсація пари — фізичний процес переходу речовини з газоподібного стану (при температурі конденсації) у рідкий внаслідок її охолодження.

Кристалізація — фізичний процес переходу речовини з рідкого стану (при температурі кристалізації) у твердий внаслідок її охолодження. 

М

Манометри — вимірювальні прилади, які призначені для вимірювання тиску або різниці тисків.

Маса тіла т — фізична величина, яка характеризує інертність тіла. Одиницею маси в СІ є один кілограм (1 кг).

Машина — механізм або поєднання механізмів для перетворення енергії з одного виду в інший. У кожній машині є три основні частини — робочий орган, передавальний механізм і двигун. Наявність цих трьох частин відрізняє машину від будь-якого іншого техніч­ного пристрою.

Механічна робота а — робота, яка виконується під час переміщення тіла під дією прикла­деної до нього сили. Вона прямо пропорційна прикладеній до тіла сили і відстані, на яку це тіло переміщується в напрямі дії цієї сили. Одиницею роботи в СІ є один джоуль (1 Дж).

Механічний рух — зміна положення тіла з часом відносно інших тіл.

Міжнародна система одиниць (М. с. о.) — система одиниць фізичних величин, прийнята 11-ю Генеральною конференцією з мір та ваг (1960 р.). Позначення системи SIв російській транскрипції — СІ. Абревіатура СІ читається та вимовляється роздільно («ес-ай»), а не разом («сі»).

Мікро... — префікс до найменування одиниці фізичної величини для утворення найменування частинної одиниці, яка дорівнює одній мільйонній від вихідної одиниці. Позначення: мк, ц. Наприклад, 1 мкс (мікросекунда) = 10^-6 с.

Мікрон (мк, д) — застаріла назва частинної одиниці довжини, яка дорівнює 10^-6 м; сучасне найменування — мікрометр (позначається мкм).

Мілі... — префікс до найменування одиниці фізичної величини для утворення найменування частинної одиниці, яка дорівнює 0,001 від вихідної. Скорочені позначення: m, м. Наприклад, 1 мА (міліампер) = 10 ³ А.

Міри (М.) — засоби вимірювань, призначені для відтворення фізичних величин заданого розміру. Поряд із найпростішими М., такими як М. маси (гирі) або М. місткості (мірні склянки, циліндри тощо), до М. належать і складніші пристрої, наприклад нормальні елементи (міри електрорушійної сили), котушки електричного опору, світловимірювальні лампи та ін.

Під номінальним значенням М. розуміють значення величини, вказане на М. або приписане їй (гиря 1 кг, котушка опором 10 м), під дійсним значенням М. — значення величини, фактично відтвореної М., обчислене настільки точно, що його похибкою можна знехтувати за використання М.

Різниця між номінальним і дійсним наближено дорівнює похибці М. Від М. вимагають, щоб вони були стабільні в часі. Залежно від рівня похибок М. можуть поділяться на класи точності.

Міри довжини (М. д.) служать для відтворення довжин заданого розміру. М. д. поділяються на штрихові, кінцеві й штрих-кінцеві. Розміри штрихових М. д. визначаються відстанню між нанесеними на них штрихами, кінцевих — відстанню між вимірювальними поверхнями, що обмежують міри. Штрих-кінцеві М. д. — це кінцеві міри, на яких додатково нанесені штрихи, що відповідають частинним одиницям довжини.

Міри кутові (М. к.) служать для відтворення кутів заданих розмірів. М. к. бувають однозначні (кутові плитки) і багатозначні (багатогранні призми, лімби, кругові, шкали й диски).

         Міри місткості (М. м., об'єму) рідин і газів служать для відтворення об'ємів заданих розмірів, являють собою скляні або металеві посудини різної форми, на які наносять відмітку (однозначні міри) або ряд відміток (багатозначні міри), що дозволяють визначати об'єми. М. м. градуюються в м³ або літрах (1 л = 1 дм³) і часткових від них одиницях. Для цього використовують різні мірники, резервуари, мірні кухлі й колби, вимірювальні циліндри, мензурки, піпетки тощо. За метрологічним призначенням вони поділяються на зразкові й робочі.

Н

Нано... — префікс до найменування одиниці фізичної величини для утворення назви частинної одиниці, яка дорівнює 10^-9 від вихідної одиниці. Позначення, наприклад, 1 нм (нанометр) = 10^-9 м.

Непрямі вимірювання — вимірювання, за яких шукане значення фізичної величини знаходять на підставі відомої залежності між цією величиною й величинами, що піддаються прямим вимірюванням. Наприклад, визначення густини тіла за його масою й геометричними розмірами.

Нормальні умови — фізичні умови, обумовлені тиском р = 101325 Па (760 мм рт. ст., нормальна атмосфера) і температурою Т = 273,15 К(t = 0°С), за яких молярний об'ємгазуV₀= 22,41383(70) 10^-3м³/моль.

О

Одиниця фізичної величини (О. ф. в.) — фізична величина, якій за визначенням присвоєно значення, що дорівнює 1. Термін О. ф. в. застосовують також для позначення одиниці, що входить множником у значення фізичної величини. Значення фізичної величини Xможе бути представлене виразом X - {X} | X |,де X— значення фізичної величини, {X}— числове значення, |Х| — О. ф. в. X. Наприклад, m= 10 кг, де кг — О. ф. в.m(маcи). Розрізняють системні та позасистемні одиниці, основні, додаткові й похідні одиниці, частинні га кратні.

Основна одиниця фізичної величини — одиниця основної фізичної величини, вибрана довільно за побудови системи одиниць. Наприклад: метр (м), кілограм (кг), секунда (с), ампер (А), кельвін (К), моль і кандела (кд) — О. о. міжнародної системи одиниць.

         Основна фізична величина (О. ф. в.) — фізична величина, що входить у систему фізичних величин та умовно прийнята як незалежна від інших величин цієї системи. Наприклад, довжина, маса, час у системі величин механіки. О. ф. в. позначається символом розмірності фізичної величини й вимірюється в основних одиницях.